СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
Значну роль у вихованні школярів варто відвести спільним діям навчального закладу і сім’ї.
Задумаймося: «Чи приділяємо ми увагу сексуальному вихованню наших дітей?» Це питання не повинно викликати іронію. «Для цього особливої педагогіки не потрібно», - скажете Ви.
Мушу всім нагадати, що слово секс означає стать. Отже, сексуальне виховання – це і є статеве виховання. У кожного з нас уже сформовані певні морально-естетичні уявлення про мужність і жіночість, про те, як слід поводитися чоловікам і що недопустимо для жінки. Власний, критично осмислений досвід, свої погляди на взаємини особистостей, значущі цінності ми і прагнемо передати у спадок дітям.
Замисліться над тим, як,наприклад, складаються взаємини Вашої дитини з особами протилежної статі? Сучасні батьки педагогічну тезу про вирішальну роль сім’ї у формуванні особистості, статевої свідомості сприймають подекуди як банальність. А вона не тільки не втратила актуальність, а й набула в сучасних умовах особливої гостроти, коли поведінка матері й батька виступає найпершим взірцем для наслідування.
Проте в житті не все так просто.
Статеве виховання – складова загального процесу виховної роботи школи і сім’ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.
Великі можливості для статевого виховання школярів закладені в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти знайомляться з такими важливими питаннями, як сім’я, права і обов’язки її членів, взаємодопомога, сімейні традиції; материнство і батьківство; статеві відмінності в природі та суспільстві розподіл обов’язків під час виконання певної роботи; чоловічі й жіночі професії. У середніх і старших класах вивчення навчальних предметів дає широкі можливості для поглиблення й розширення знань учнів у цьому напрямі. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учня знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім’єю як соціальним явищем. На уроках правознавства – зі змістом основних положень законодавства про сім’ю, шлюб, державний захист сім’ї та дитинства.
У статевому вихованні насамперед необхідно враховувати вікові особливості школярів. Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності.
У період статевого дозрівання в підлітка зростає інтерес до протилежної статі.
Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: починають формуватися чоловіча і жіноча психологія.
Знання і зрозуміння проблеми дають нам можливість будувати стосунки з підростаючими дітьми, організовувати виховний вплив. Адже, це дуже тонка матерія.
Батькам і педагогам важливо зосередитися на формуванні моральних «гальм», які б запобігали відхиленням від норми у поведінці. Ми повинні акцентувати увагу на морально-психологічних питаннях, розв’язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статтями, унеможливлювало статеву розпусту, закладало підвалини міцної сім’ї в майбутньому.
Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самоповага й повага до протилежної статі є тим моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями. Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити в підлітковому віці, коли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому.
Виховна робота має кілька напрямків.
Загальносоціальна підготовка. Виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки; ознайомлення з особливостями сучасної сім’ї, її значенням у житті людини та суспільства.
Моральна підготовка. Виховання готовності будувати сім’ю і рис сім’янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності й обов’язковості); виховання почуттів честі та гідності у між-статевих стосунках.
Психологічна підготовка. Спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів; розвиток уміння помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її.
Правова підготовка. Ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права; з порядком укладання шлюбу, усвідомлення ними необхідності його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів; засвоєння учнями прав і обов’язків подружжя, особистих правовідносин між ними та майнових відносин.
Господарсько-економічна підготовка. Психологічна установка на необхідність ведення домашнього господарства, готовності до домашньої праці, орієнтування на рівномірний розподіл обов’язків, планування сімейного бюджету.
Естетична підготовка. Формування уявлень про естетичну культуру сім’ї і між статевих стосунків; виховання у школярів поваги до сімейних традицій, бажання примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята.
Ненормальна поведінка дитини може бути
- наслідком проблем в сім’ї, зокрема антигромадські вчинки батьків, сварки, скандали, незгоди між батьком і матір’ю; діти розуміють взаємозв’язок між своєю поведінкою і життям сім’ї, тому оголення тіньових сторін цього життя пригнічує їх.
- протестом проти грубості,сваволі старших, оскільки підліток у такому разі вважає осуд несправедливістю щодо себе.
- результатом допущеної педагогом помилки.
Громадська думка як метод виховання формується заздалегідь, а не тоді, коли треба обговорити вчинок, що стався в колективі. Успішне її формування здійснюється за єдиних педагогічних вимог до учнів, чіткої системи учнівського самоврядування і систематичної роботи з учнівським активом, наявності аналізу життя та діяльності школярів у світлі моральних норм, стимулювання учнів до висловлення власної думки, колективного аналізу конфліктних ситуацій та їх вирішення, привчання учнів критично самостійно оцінювати думки і явища, аргументовано одстоювати власну думку.
Вправляння, як метод, полягає у поступовому створенні умов, в яких учень виконує певні дії з метою вироблення необхідних і закріплення позитивних форм поведінки.
У школі учень щодня вправляється у виконанні розпорядку дня і вимог шкільного режиму, в навчальній і трудовій діяльності. Якщо на кожній ділянці життя і діяльності він дотримується він дотримуватиметься суворих вимог, що змушують його чітко виконувати свої обов’язки, він постійно вправлятиметься в позитивній поведінці, у нього вироблятимуться відповідні навички і звички.
Привчання як метод виховання ґрунтується на вимозі до учня виконати певні дії. Вирішальним чинником у привчанні є режим життя та діяльності школяра. Його виховна функція полягає в тому, що режим забезпечує постійність, неперервність зусиль, заощаджує енергію людини, привчає вчасно виконувати будь-яку роботу, до систематичного, неухильного дотримання встановлених вимог. А Макаренко вважав, що шкільний режим виконує свою корисну функцію лише за умови, що він точний, педагогічно доцільний, загальний і визначений.
Метод привчання відіграє особливу роль у вихованні. Нерідко учень не усвідомлює важливості й значення пропонованого йому виду поведінки. У такому разі від нього вимагають поводитися належним чином, керують ним у процесі діяльності, ускладнюючи методи роботи. Наприклад, у такий спосіб учня привчають бути ввічливим, дисциплінованим, читати книжки тощо. Якщо сьогодні, завтра, післязавтра від вихованця домагатися бажаного, з часом у нього сформуються відповідні навички поведінки, він усвідомить правильність, слушність, необхідність висунутих вимог, почне виконувати свої обов’язки.
Успішний результат буде за умови єдиних вимог до дитини і зі сторони педагогів, і зі сторони батьків.
Хід
зборів
I.
Анкетування батьків.
Класний керівник пропонує батькам відповісти на питання анкети. Під час обговорення
результатів анкетування класний керівник надає батькам можливість висловити
свою точку зору з обговорюваних питань. Таким чином потрібно підвести батьків
до розуміння актуальності попереднього вибору профілю навчання.
II.
Інформація для батьків «Що таке профільне навчання?»
На старшому ступені загальноосвітньої школи передбачається профільне
навчання. Учні після закінчення 9-го класу повинні вибирати профіль навчання.
Учні, які закінчують 9-й клас, повинні бути готові не тільки до профільного
навчання, але й до подальшого життєвого, професійного і соціального
самовизначення.
Батьки можуть допомогти підліткам розібратися, які курси є в школі, які з
них потрібно відвідувати, у якій черговості.
Школа
в плані своєї діяльності передбачає інформаційну роботу з учнями: знайомство з
місцевими установами можливого продовження освіти після 9-го класу, вивчення
особливостей освітніх програм, умов прийому, відвідання днів «відкритих дверей»,
а також заходи профорієнтаційного
характеру (класні години, заняття з психологом, психологічну діагностику,
анкетування і консультування дев'ятикласників).
Батьки повинні бути в курсі подій, що відбуваються в школі, цікавитися, які
заходи характеру профорієнтації проводяться в школі, обговорювати актуальні
проблеми, давати ненав'язливі поради, пропонувати свою допомогу при ухваленні
важливих рішень.
III.
Обговорення результатів анкетування учнів.
Класний керівник розповідає батькам про узагальнені результати анкетування
учнів:
• які шляхи продовження освіти
вибрали учні: скільки з них планують навчатися в школі, скільки — в коледжі,
скільки – вирішили піти працювати;
• скільки учнів обрали конкретну
професію;
• хто є головним порадником дітей при виборі професії.
IV.
Інформація для батьків «Як допомогти дитині правильно вибрати майбутню професію».
Батьки повинні знати, що вони можуть звернутися по допомогу до шкільного
психолога, а також до районного і
міського центру практичної психології і соціальній роботи, де надають консультаційні і діагностичні послуги щодо
профорієнтації. Для підлітків проводяться тренінгові заняття з професійного
самовизначення.
У процесі вивчення різних шкільних предметів виявляються схильності, здібності,
інтереси дитини: цілком природно, що вона встигає краще з тих предметів, до
вивчення яких має здібності. Часто, спираючись на результати успішності, учень
здійснює відповідний професійний вибір. Іноді на цей вибір впливає особистість
викладача. У будь-якому випадку потрібне додаткове вивчення учнями своїх
здібностей, інтересів, бажань, потреб з метою уточнення професійного вибору.
Саме батьки і найближчі родичі великою мірою впливають на професійний
вибір: школа не є найбільш значущим чинником професійного самовизначення
молодих людей.
Тому батьки повинні усвідомлювати свою відповідальність за поради,
побажання, а іноді й вимоги, адресовані дитині.
Як правило, батьки високо оцінюють значення освіти в сучасному житті,
активно формують у своєї дитини прагнення до вищої освіти.
Побажання батькам: вивчіть інтереси, можливості і здібності своєї дитини.
Орієнтуйтесь на реальні шляхи побудови професійної кар'єри, не відкидайте
можливості отримання початкової професійної освіти.
При виборі професії необхідно також мати інформацію про перспективи
розвитку ринку праці.
Не можна залишити без уваги і такий чинник професійного самовизначення, як
вплив однолітків. Через вікові особливості для багатьох підлітків думка
однолітків є більш значущою, ніж думка батьків і вчителів.
Тому батькам при спілкуванні з дитиною необхідно враховувати ступінь впливу
однолітків на рішення сина (або дочки) про вибір професії. Обговорення рішення
підлітка щодо професійного вибору повинне вестися тактовно.
V.
Підведення підсумків зборів.
Класний керівник у завершальному слові говорить про важливість
обговорюваної проблеми і пропонує батькам звертатися по допомогу до нього, вчителів-предметників і шкільного психолога.
Класний керівник звертається до батьків по допомогу в організації профорієнтації
роботи (виступів фахівців на класній годині, відвідин учнями виробничих
підприємств тощо).
Анкета для учнів:
1. Чи знаєш ти, що таке профільне
навчання в старшій школі?
2. Після закінчення 9-го класу:
• ти продовжиш навчання в 10–11
класах;
• продовжиш навчання в коледжі;
• підеш працювати;
• ще не вирішив.
3. Чи обрав ти майбутню професію?
4. З ким ти передовсім порадишся
при виборі профілю навчання:
• зі співробітниками школи (учителем,
класним керівником, шкільним психологом);
• з батьками;
• з друзями;
• сам усе вирішу.
б) Анкета для
батьків:
(Можливі варіанти відповідей — або «так», або «ні»).
1. Чи обговорювали Ви з сином/дочкою
його/її професійне майбутнє?
2. Чи обговорювали можливі шляхи
продовження освіти (навчання в 10–11 класах, коледжі, інші варіанти)?
3. Чи довіряєте Ви своїй дитині
самостійно вибрати профіль навчання?
4. Чи вважаєте Ви, що вибір
майбутньої професійної діяльності вашої дитини практично повністю залежить від
Вас (Вашої думки, Ваших можливостей)?
5. Чи знаєте Ви, які професії в найближчому
майбутньому будуть потрібні на ринку праці?
Комментариев нет:
Отправить комментарий